Вперше алмази були відкриті в Анголі в 1912 р. У наступні 40 років видобуток алмазів вівся з алювіальних відкладів. До теперішнього часу в країні виявлено близько 700 кімберлітових родовищ. Кімберлітова трубка Камачія введена в експлуатацію в 2005 році. Вона входить в десятку найбільших копалень світу і розташована в північно-східній частині Анголи. Трубка Камачія має овальну форму, діаметром близько 650 м і площею близько 30 акрів. Вміщуючі породи кимберлитової трубки є типові мігматито-гнейси архею, перекриті вулканогенно-осадочними породами, потужність яких в кратері трубки становить близько 100 м. Загальна площа вміщуючих порід складає 1,2 млн. м³, а вага складає приблизно 600 тис. т. Морфологічно трубка складна, подвійна, складається з двох трубок і кратерів, причому кратер східної трубки частково зруйнував кратер західної трубки. Літологічний склад західного кратера відрізняється від східного. Алмазоносності трубок різна. Причина цього, ймовірно, у різних умовах їх утворення. Верхня частина родовища представлена, в основному, річковими - алювіальними відкладами. Крім річкового алювію присутні в різних обсягах делювіальні, пролювіальні і колювіальні відклади, які складно розділяти через їх багаторазове змішування. В даний час вся видобута руда в родовищі припадає на алювіальні відклади, оскільки глибина кар’єра невелика, від 5 до 20 м. Породи трубки Камачія-Схід представлені вулканогенними породами гіпабіссальної магматичної фази (кімберліти) і породами постмагматичних фаз (автолітичні кімберлітові брекчії, ксеноліти). Породи кратера представлені різними вулканогенно-осадочними породами: туфо-алевролітами, туфо-осадочними брекчиями, туфо-осадочними ксенолітами. Проведені дослідження дозволили виділити та схематично описати проміжну ланку перетворення кімберлітових порід від кристалічного стану до осадового и показати можливість визначення градієнта формування потужності осаду в північних та південних широтах, а також градієнта швидкості перенесення первинного алювія, до вторинного, розсипного родовища, а після цього, до шельфового. В підсумку, проміжна ланка, між кімберлітом та шельфовим розсипом може бути розділена на менші ланки для розробки загальної методики пошуку розсипів алмазів.

Повний текст

1. Афанасьев В.П. Поисковая минералогия алмаза / В. П. Афанасьев, Н. Н. Зинчук, Н. П. Похиленко. – Новосибирск, 2010. – 650 с.
2. Фролов А. А. Карбонатиты и кимберлиты (взаимоотношения, минерагения, прогноз) / А. А. Фролов, А. В. Лапин, А. В. Толстов. – Москва: НИА «Природа», 2005. – 540 с.
3. Граханов С. А. Россыпи алмазов России / С. А. Граханов, В. И. Шаталов, В. А. Штыров. – Новосибирск: Гео, 2007. – 457 с.
4. Ваганов В. И. Алмазные месторождения России и мира / В. И. Ваганов. – Москва: Недра, 2000. – 369 с.
5. Зинчук Н. Н. Постмагматические минералы кимберлитов / Н. Н. Зинчук. – Москва: Недра, 2000. – 538 с.
6. Зинчук Н. Н. Об основных эпохах корообразования и кимберлитового магматизма в связи с алмазопоисковыми работами / Н. Н. Зинчук. // Вестник Пермского университета. – 2014. – №2 (23). – С. 59–75.